Особливості вентиляційних систем у переробних підприємств харчової галузі

Харчова галузь переробної промисловості включає різноманітні підприємства, що  займаються обробкою сільськогосподарської продукції та інших інгредієнтів для виробництва продуктів. Це:

• Млини для виробництва борошна з зерна пшениці та інших злакових.
• М’ясопереробні заводи з обробки продуктів тваринництва для виробництва ковбас, шинок, курятини тощо.
• Молочні заводи з виробництва йогуртів, вершків, м’яких та твердих сирів, пастеризованого та згущеного молока.
• Цукрові фабрики, що займаються переробкою цукрових буряків.
• Пекарні;
• Консервні заводи;
• Пивоварні та пивзаводи;
• Заводи з обробки та консервування риби та морепродуктів.
• Олійні.

Об’єднує їх одне — підвищені вимоги до гігієни виробництва, що включає і досить суворі нормативи якості повітря у виробничих та складських приміщеннях.

Головні особливості вентиляції підприємств харчової галузі

До проєктування  та встановлення систем вентиляції на підприємствах харчової галузі поставлені  більш суворі вимоги, ніж у інших секторах. Це пов’язано, в першу чергу, з дотриманням гігієнічних норм та підтриманням якості продукції на належному рівні і, звичайно,  з забезпеченням здорових і безпечних умов праці. Найперше — це стосується забезпечення чистоти повітря. У харчовій галузі особливо важлива чистота повітря, у якому  відсутні бактерії, пил, запахи та забруднюючі речовини. Вентиляційні системи повинні бути оснащені фільтрами, які забезпечують очищення повітря, що подається у приміщення, де виробляється харчова продукція, через тракти припливної системи від сторонніх частинок і забруднюючих речовин,

У процесі виробництва вентиляційні системи повинні забезпечувати ефективне видалення випарів, диму та інших сторонніх включень, що потенційно можуть впливати на якість продукції. Виробництво харчових продуктів часто пов’язане з високими вимогами до регулювання рівня вологості. Вентиляційні системи повинні підтримувати задану вологість у виробничому приміщенні, щоб уникнути утворення конденсату на сировині, готових продуктах, упаковках та поверхнях обладнання.

У багатьох випадках, наприклад у виробництві морозива чи кондитерських виробів, на молокопереробних заводах,  важливо створити можливість контролювати температуру повітря для досягнення оптимальної якості продукції. У значній мірі виконання такого завдання покладається на систему вентиляції. Також ефективне провітрювання потрібне у складських приміщеннях для зберігання сировини та готових виробів. Підтримання оптимальних умов зберігання не менш важливе, як створення належного мікроклімату у цехах.

Нормативні документи, що встановлюють вимоги до систем вентиляції на підприємствах переробної промисловості в Україні

Головні вимоги до умов праці та виробництва в цілому на підприємствах харчової та переробної промисловості прописані у Державних санітарних правилах (ДСП). Документ регулює усі аспекти діяльності підприємства, у тому числі — компонентний склад та технічні характеристики припливно-витяжної вентиляції.

Такі правила розроблені для кожного типу підприємств. Як приклад, розглянемо ДСП 4.4.4-011-98 (зі змінами та доповненнями N 2 ( v0002488-06 ) від 23.01.2006 р.), затверджені для молокопереробних заводів. У документі, в свою чергу, враховані вимоги більш вузькоспеціалізованих нормативів, наприклад,:

• СН 4088-86 «Санітарні норми мікроклімату у виробничих приміщеннях»;
• СТП 6.01-87 та ДСП 201–97 (Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць);
• ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання»;
• ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (дію відновлено 16.05.2019 р).

Зокрема, правилами передбачено встановлення додаткових фільтрів тонкої очистки для уловлювання пилу в припливній системі вентиляції цехів з виробництва м’яких та твердих сирів, згущеного молока, дитячого харчування, заквасок, йогуртів та кисломолочних продуктів. Об’єм повітря, що подається та відводиться у приміщення, регулюється згідно з нормативними вимогами по допустимій концентрації супутніх речовин — аміаку, вуглекислого газу, парів води, ароматичних сполук.

При проєктуванні обов’язково враховується питома густина компонентів та їх розподіл по висоті приміщення, що необхідно для оптимального розташування  дифузорів, аспіраторів та парасоль (зонтів), чи повітрозабірних  пристроїв іншого типу. Кратність повітрообміну розраховується згідно ВСТП 6.01-87 (додаток 4).

Варто зазначити, що у кожному окремому приміщенні молокозаводу система вентиляції має певні особливості. Наприклад, у цехах, де технологічний процес супроводжується виділенням великої кількості тепла чи вологи, передбачено встановлення пристроїв місцевого відсмоктування повітря з локальних ділянок, де працюють люди, чи чутливе обладнання. Технологічні лінії, де проводиться обезводнення молока та молокопродуктів методом розпилювання, обов’язково комплектуються спеціалізованими фільтрами та системами очистки повітропроводів.

Нормами передбачено, що повітря, яке подається у загальнообмінну вентиляційну систему для викиду в атмосферу, додатково не очищується. Але це при умові, що на кожній проблемній ділянці, де можуть з’являтися шкідливі випари чи викиди, наперед встановлені відповідні вловлювачі та фільтри.

Молокопереробний завод приведено як приклад. На кожному з підприємств переробної галузі система загальної припливно-витяжної чи локальної вентиляції проєктується та встановлюється згідно з галузевими правилами та нормами, що корелюють з державними законами та актами. У конкретних виробничих процесах вимоги можуть значно відрізнятися.

Для прикладу, на пекарнях чи млинах обов’язково передбачають вловлювачі борошняного пилу, в бродильних  та дріжджових цехах — відвід вуглекислоти та посилений приплив свіжого повітря при збереженні теплового режиму. У цих приміщеннях  вміст CO ₂ не може бути більшим за 9000 мг/м ³_. Це вимагає регулювання швидкості циркуляції газового середовища. В зоні роботи хлібопекарських печей тепло з повітря потрібно забирати, що досягається встановленням рекуператорів, чи охолоджувачів різного типу. Вміст чадного газу (CO) у складі повітря не повинен перевищувати межі 20 мг/м³.

У запилених приміщеннях цукрозаводів, млинів, та олійнях, де можлива підвищена концентрація масляного туману у повітрі, усі елементи вентиляційних систем виконуються у вибухозахищеному варіанті та з підвищеним рівнем пожежної безпеки. Для локалізації небезпечних зон, та приміщень зі спеціальними вимогами до рівня гігієни, встановлюються повітряні завіси та локалізовані витяжки великої потужності. Проєкт локальної та загальної систем вентиляції для підприємств розробляється з врахуванням специфіки виробництва, особливостей клімату, навантаження на обладнання, вимог екологічної безпеки.

Типова структура вентиляційної системи переробних підприємств

На підприємствах харчової промисловості використовують різні види вентиляції, залежно від конкретних потреб та характеру виробничих процесів. Типові рішення:

• Припливно-витяжна вентиляція. Цей тип вентиляції забезпечує подачу свіжого повітря в приміщення та одночасне видалення відпрацьованого, збідненого киснем та з різними домішками. Припливно-витяжна вентиляція застосовується в виробничих цехах та місцях зберігання продукції з метою уникнення накопичення запахів і випарів.
• Вентиляція зі збереженням температури. Для певних видів продукції, таких як морозиво, кондитерські вироби чи заморожені продукти, важливо контролювати температуру повітря у цехах та на складах. Вентиляційні системи цього типу забезпечують підтримання оптимальних умов для продуктів та сировини.
• У виробничих процесах харчової промисловості може утворюватися пил, небезпечний для здоров’я працівників та в плані забруднення продукції. Вентиляційні системи з пиловловлюванням допомагають утримувати рівень пилу на безпечному рівні.
• Використання повітряних завіс та аероподушок допомагає забезпечувати безпечні умови на рівні підлоги та в областях з підвищеним ризиком накопичення пилу чи забруднень.
• Пожежна вентиляція. Деякі зони харчових підприємств вимагають спеціальних вентиляційних систем для обмеження доступу повітря та видалення диму у випадку пожежі.

Типова структура вентиляційної системи на переробних підприємствах харчової галузі включає наступні компоненти і елементи:

• Вентиляційні припливні установки, що забезпечують подачу свіжого повітря у виробничі приміщення. Вони обладнуються фільтрами, що очищають повітря від забруднень та пилу перед його подачею.
• Витяжні вентиляційні установки відповідають за видалення повітря з приміщень. Встановлюються в цехах та інших ділянках, де утворюються випари, дим чи запахи.
• Вентиляційні канали для подачі та відведення повітря від вентиляційних установок прокладені в стінах або стелях, металеві повітропроводи круглого чи прямокутного перерізу, які служать для ефективного розподілу повітря.
• Вентиляційні решітки та дифузори — ці елементи розташовуються на кінцях вентиляційних каналів та служать для розподілу або видалення повітря у конкретних зонах приміщення, зміни напрямку потоків, перекриття окремих зон.
• Фільтри, встановлені у каналах вентиляційних систем та окремих вузлах обладнання для очищення повітря від пилу, бактерій та інших забруднень.
• Блоки контролю вологості та температури;
• Пожежна вентиляція (мережа димовідводу, запобіжні клапани);
• Рекуператори та охолоджувачі повітряних потоків;
• Теплові завіси.

Конкретна структура системи залежить від специфічних потреб, характеру виробничих процесів на кожному підприємстві.

 

Щоб отримати консультацію, зверніться за номером +38 067 007 95 11 або напишіть на імейл: lviv@comfort-service.com